Вірші нашого приятеля Ігоря Романчука

серп. 20 2012

Приятель з Івано-Франківська (Мальтійська служба допомоги) пише чудові вірші. Подаємо кілька найкращих: "Хресна дорога", "Пустеля", "Мовчати", "Вперед", "Боротьба".

Читаємо

 

 Хресна дорога

Людині, кажеш, важко жити,
У світі горя, смутку, сліз?..
Що ж мав Син Божий говорити,
Коли Хреста на плечах ніс?

До кого мав тоді кричати:
"Та схаменіться, грішні люди?!.."
Терпіти мусів та мовчати,
Насмішки слухать звідусюди!..

Кати добряче там старались,
Коли в його невинне тіло
Залізні цвяхи забивались
Пудóвим молотом уміло...

Він міг одним лиш рухом пальця
Покликать воїнство Небесне.
Та сам на страту він віддався...
Терпіти мусів, щоб Воскреснуть!

Щоб показати усім людям:
Не варто цінувать земне...
За цим життям - ще краще буде,
А це - і так колись мине...

…І він змовчав... Стерпів усе до краю...
Себе дозволив катувати,
Щоб пропустить тебе до свого Раю.
То як ти смієш нарікати???

…Як смієш ти, заблудлий сину,
Лишатись невдоволеним життям?
Себе жаліти в цю хвилину,-
Це гріх великий, ти собі затям!


Пустеля

Іду я сам серед пустелі,
Тут жарко... Непривітно... Сухо...
Навколо мене голі скелі,
І навіть тиша ріже вухо.

Вже сонце випекло до тла
І тіло, сльози, навіть... Душу...
Я йду по крайчику котла,
Упав би. Та не можу... Мушу?..

Ось бачу там, удалині,
Оазис: пальми, воду, квіти...
А може, це здалось мені,
Тоді нема чому радіти?

Підходжу ближче - не міраж,
Фонтани скрізь на сонці шелестять.
За муром двоє ловлять там "кураж",
Таблички "зайнято" повсюди тут висять...
 
Є дві дороги... З ними - ти...
Два вибори лише у мене:
Не спілкуватись - далі спраглим йти,
Чи згаснути за крок від тебе...


 

*     *    *
Мовчати...
Це значно краще, ніж кричати
До тих, кому так глибоко плювати...

Мовчати...


Вперед

Вперед! До болю заціпивши зуби!
Що пройдено - уже не повернеш!
Вперед! До крові закусивши губи!
Десь ти загубиш, ну а десь знайдеш!

Вперед! Без непотрібних нарікань!
До цілі мусиш ти колись дійти!
Вперед! Без сумнів і без вагань!
Інакше щастя просто не знайти!

Вперед! Плювать на перешкоди!
Тобі не можна руки опускать!
В житті цьому ми тільки пішоходи,
Та не дозволю я себе збивать !!!

Вперед! Я не зламаюся ніколи!
Своє я щастя все-таки знайду!
Якщо вдалось не здатися відколи,-
Тепер з дороги точно не зійду!


Боротьба

Усе моє життя - це боротьба,
Де поле бою - цілий світ.
По краю прірви ця ходьба :
Я зверху, та тріщить вже лід...

Не маю я заклятих ворогів:
Ненавидіти - важче, як простити...
Тож проти кого таку безліч днів
Я мушу на дуелі виходити?

Неспівпадіння? Фатум? Парадокс? -
Та ні... Напевне, отаке життя :
На рингу цьому знову бокс,
Та в обидвох кутках стою лиш я...

Таке життя, як не крути,
Найважчий твій суперник - Ти...

Коментарі   

 
+4 #1 І.Д 20.08.2012, 16:04
Чудові вірші! Дякую.
Цитата
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити